Як познайомити і подружити вашого малюка з образотворчим мистецтвом

31

Виховання дитини чимось схоже з написанням картини: спочатку виникає задум, потім — “виношування” сюжету, потім закладається грунт-основа для майбутнього творіння, а от далі починається найцікавіше. Мазок за мазком, фрагмент за фрагментом створюється твір, який після закінчення роботи майстра заживе самостійної, незалежної від нього життям. А поки йде творчий процес, художник вибирає підходящі лише для цієї, конкретної картини колірні поєднання, композицію, ретельно обмірковує і опрацьовує кожну деталь.

У своєму прагненні виховати маленького чоловічка в гармонії з світом і самим собою, батьки намагаються, щоб кожен “фрагмент” їхні “твори” — кожна сторона особистості їхньої дитини — була по можливості яскравою і цікавою.

Образотворче мистецтво — це лише одна грань. Але яка!

Ми даємо однорічному дитині папір і олівець. “Помалюй!”. І він малює. Це закладено природою — починаючи з первісних часів людина завжди малював. І тепер, поки бажання свіжо, а цікавість безмірно, прийшла пора починати те, що називають нудним словосполученням “естетичне виховання” — нескінченне, захоплюючу подорож у країну пластичних мистецтв. І від того, наскільки дбайливо і захоплено ви поведете, залежить, наскільки комфортно в подальшому він буде почувати себе в цьому, дійсно, чарівному світі. Потім, через якийсь час, його зустрінуть на цій дорозі вихователі, вчителі малювання, а дасть Бог — і педагоги художньої школи. Вони допоможуть, але починати — вам.

Мало ймовірно, що ваш малюк — якщо він тільки не природжений художній геній — навчиться всьому самостійно. Коли дитина в самоті декілька хвилин возить фломастером на папері або понуро прилепляет шматочки пластиліну до свого столика, швидше за все через якийсь час ви просто не зможете умовити його навіть просто взятися за олівець. Як би погано ви не малювали, все ж ви робите це поки що краще вашого малюка. НЕ ЗАЛИШАЙТЕ ЙОГО НАОДИНЦІ З ФАРБАМИ АБО ПЛАСТИЛІНОМ СЬОГОДНІ — і через якийсь час ви будете приємно здивовані, коли вам пред’являть вже цілком закінчений твір.

І ось тоді — що б ви не побачили — ЩИРО ЗАХОПИТИСЯ тим, що він зробив.

Нехай ваше спільне з дитиною творчість буде ще й маленьким уроком знайомства з навколишнім світом.

Наприклад, сьогодні ви були на прогулянці, і раптом пішов сніг. Принесіть трохи снігу додому на ялинової гілки, і хай він зростає на очах у малюка. Покажіть йому сніг на будь-якому пейзажі. Це можуть бути картини Пітера Брейгеля або малих голландців, чудові зимові сцени є у Моне або Сєрова . Просто намалюйте сніжинку — це зуміє навіть сама “нерисующая” мама.

А от далі — творіть!

  • Візьміть синю кольоровий папір і білу гуаш — нехай ваш малюк тоненьким пензликом ставить на ній точки-сніжинки.
  • Зафарбуйте синьою фарбою шматочок картону, приліпіть парочку плоских пластилінових ялинок (3-4-річка може вже зробити це сам) і нехай малюк ліпить до них і до синього “неба” шматочки-сніжинки з білого пластиліну.
  • Розімніть на дрібні кульки шматок пінопласту, змастіть клеєм ПВА принесену з лісу ялинову гілку, а дитина посипає її заготовленим “снігом”. Влітку це “сніжне диво” нагадає вам про зиму.
  • Наріжте дрібніші трохи ялинкового дощику, насипте його в банку, повну води, закрийте щільніше. Якщо малюк потрясе банку, в ній буде справжня снігова буря.

Це все можна робити, навіть якщо ваша дитина зовсім маленький. А вже які зимові пейзажі можна створити з трьох-чотирирічним “майстром” — на папері, всередині коробки з-під взуття, на обробній дошці або шматок шпалер!

Або навпаки — спекотне літо, гарячий пісок. Не побоявшись бруду, візьміть трохи піску додому.

Зробіть будь-який малюнок клеєм на шматку картону (сонечко). Нехай син або донька його зверху посипають піском. Струсіть зайву — картина готова.

  • Або зліпіть сонечко з солоного тіста, а коли воно висохне, ваш малюк розфарбує його, а покриття лаком. Взимку з ним вам буде трохи тепліше.
  • Дайте дитині жовту кольоровий папір — хай порве на дрібні шматочки. З них вийде чудова мозаїка-пустеля, якщо потім приклеїти їх на блакитний картон. Клейте разом.
  • Зробіть мешканку пісків — змію. З старого панчохи, набивши його газетами. Пришийте волосся з ниток, очі — у дітей з’явиться нова, симпатична іграшка.
  • Просто дайте малюкові банку жовтої гуаші — нехай пофарбує шматок шпалер. За цим “піщаним далей” можна буде потім водити каравани пластилінових верблюдів.

А якщо є слайди або репродукції Сарьяна або Павла Кузнєцова — і вони не будуть зайвими у вашому творчому процесі, ставши ілюстрацією до розмови про світ пісків. Бути може, знайдуться зображення єгипетських пустель з пірамідами і сфінксами. Абсолютно неймовірні пустелі можна побачити на полотнах Дали — якщо є, покажіть!

До речі про картинах — світова художня спадщина відкриває нам неосяжне безліч образів, які й яскравіше і наочніше, ніж абстрактні знаки і символи математики або іноземної мови, до яких, однак, ми починаємо долучати дітей досить рано. Між тим як “Прекрасна садівниця” Рафаеля, “Жіль” Ватто або “Лопухіна” Боровиковського — образи, виконані настільки досконалої ясності, що їх здатний сприймати навіть немовля (по-своєму, зрозуміло). Хіба ми не в змозі відкрити дитині цей світ?

Тут можна прочитати продовження статті.

Валерія Білоцерківська, [email protected], викладач історії образотворчого мистецтва, естетичного виховання і художньої творчості.

Авторська стаття