Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії… (частина 3)

61

Зміст:

  • День п’ятий…
  • День шостий…


Частина 1 Частина 2

День п’ятий…

Ми сьогодні з Лизунькой спали, спали, спали… Прокинулися на початку 12, ба! вже день надворі. Богатирський сон якийсь… не знаю, чи вчорашня вечірня прогулянка до джерела сон такий навіяла, то наше нездужання. Ох-ох-ох, на жаль і ах 🙁 у нас з Лизаветой проблеми з шлунком… то отруєння, то акліматизація… Не сказати, що зовсім погано нам, але в туалет бігали частенько – рятівними виявилися “Смекта”, активоване вугілля і капсули бактисубила, плюс до всього є не хотілося, але пили дуже багато…

Моя красуня прокинулася після богатирського сну, подорослішавши, щонайменше на рік :-). Тільки очі відкрила, а міркувати початку так, що я спочатку засумнівалася… не підмінили мені дитину, від таких думок очі мої швидко відчинилися – на годиннику 11.15 – ну ми і поспати мастаки! Зате настрій, відчуваємо себе абсолютно здоровими.. Ура!

Швидко поснідали і поїхали на водосховищі, погода сьогодні сонячна, там скелі красиві, хочеться зафіксувати….

Їдемо в машині… Діти поглядали у вікно – по всій селі проїжджаємо, Лізавета і Сергій роздивляються будиночки і зазначають: “ось цей будинок – який гарний, а ось цей – руїна, та й тільки”… Ну, архітектори наші улюблені…

На зворотному шляху з водосховища заїхали знову на джерело помилуватися місцем і води набрати… Лізавета там побачила дерево і каже всім нам “Ой! Дивіться як дерево загнилось!” Перекладаю я :-)) – це означає дерево нахилилося….

Ну й спека сьогодні!… Місцева дітвора хлюпоче щосили. Ми поки ніжки мочимо, холоднувато для нас ще…

Ні, ну, не перестаю захоплюватися цими величезними птахами, схожих на орлов: вони чинно злітають з величезних сосен і низько-низько літають над річкою, ловлячи рибу… Парять вони так низько, що у мами Юлі думки звідкись виплили: “А вони нам на голову не сядуть, як той соловей?” :-)))).

Камінчики біля річки добре прогрілися, в тіні +30, а на сонечку далеко-далеко за 30… Ми босоніж з задоволенням топаємо по камінню, вбиваючи відразу двох зайців. По-перше, відмінний масаж стоп, профілактика плоскостопості відмінна. По-друге, теплий компрес – прогрівання стоп, ой, як нам треба! А то соплі і кашель нас останнім часом просто атакували… а тут чудовий природний доктор під руками…

Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії... (частина 3)Лізавета так потішно по камінчиках ходить – ручки в сторони вниз розставляє, трохи відвівши їх назад, пальчики розчепірює, сама вся нахилилася вперед і так іде по камінню, повільно, з боку на бік перевалюючись… У мене від цього видовища вилетіло: “Рано-рано вранці, мама вийшла качечка. Погодувати своїх каченят, дуже є вони хочуть”.

Ага, Лізавета схожа на качечку :-))).. Лизунька зайшла в річку, чомусь їй там не сподобалося, мабуть, вона думала, що камінчики тільки на березі, і вона невдоволено заголосила: “Ну, хто ж все великі камені в річку покидав?!”…:-)))

Так, ну от і ще одну жарку сторінку нашої енциклопедії перевернули… Цікаво, це сама спекотна? чи все ще попереду?

мама Лєна

Лізонька притомилась трохи від спеки і пішла прилягти, відпочити. Поки Ліза спить, Сергунька малює крейдою на дерев’яному помості у дворі… Тут так прохолодно і добре. Ось це сонечко наше променистої з посмішкою до вух… Ось це птах з величезними крилами (та, що стоїть над рікою і дивує нас)… Ось літак веселий і великий… Ось це баба Оля (бабуся Серьоги – господиня дачі), мабуть, скучив Сергійко по бабусі :-)… А от Саллі з улюбленого мультика “Корпорація Монстрів”… Ось хмари поряд з сонечком, а ось і дощик… кап-кап-кап з хмарин… ні-ні-ні, нам не потрібен дощик! А це… що це? Ой… це сніговик! Сергій домальовує його і каже: “Намалюю сніговика, щоб сніг пішов… жарко чого-то…”, мабуть, спека і Сергія притомила.

Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії... (частина 3)Вечір… спека потроху спадає, в тіні вже зовсім добре… Віє прохолодою. Ми вирушаємо на прогулянку… Вирішили провідати наших знайомих – теж дачників. Ох… вечір був насичений неприємностями і нещастями :-(( І все почалося з того, що ми зустріли жінку з порожніми відрами… знаєте про таку погану прикмету? Ну що ж… йдемо далі. Весело наспівуючи пісеньки, ми по березі дійшли до будиночка знайомих. Підходимо до будинку знайомих… а він закритий на замок 🙁 Ну, да ладно – не біда! Зате по дорозі багато цікавого побачили: гусей, що пливуть по річці; стадо баранчиків, щиплющих травичку; красунь конячок, що везуть плетену віз; бичків, труться об паркани… Ой, хто це?… це малееенький кошенятко… він такий сіренький, такий пушистенький грудочку, що руки самі тягнуться погладити його. Дітки оточили кошеня, а йому самому все в цьому світі цікаво, він хвіст трубою і бігом до діткам знайомитися 🙂 Поки наші дітлахи розважалися з кошеням, мами вирішили відпочити… ось і!
лавочка… сіли і милуємося нашими Лізою та Сергієм… Свіжо, добре… Тихе і розмірене життя в селі… За 5 днів ми вже відвикли від міської суєти і стали спокійними і повільними, як місцеві жителі. Воно і правильно! Таким і повинен бути відпочинок…

Діти награлися з кошеням і прибігли до нас… “Ой, мамо, дивись! Павутина зловила павука!!!”, – вигукує Сергій 🙂 Розповіли дітям, навіщо, для чого павук будує павутинку… І кого він ловить. Дітлахи, швидко засвоївши урок, вискочили і понеслися по доріжці… а мами… А що мами? Мами раді б побігти слідом за діткам, та ось невдача… Мами не можуть встати з лавки – прилипли!!! Виявляється на лавці була смола 🙁 і мами вляпалися по повній програмі 🙂 Ех, ще одна маленька неприємність. Побігли швидше додому, питати у тата Діми, ніж можна відтерти смолу…

Прийшли додому… Сергійко разбесился, разбаловался, носиться, як ураган… Став абсолютно некерований 🙁 звідси і всі подальші неприємності 🙁 Грали в будинку, начебто все було мирно… мама збирають речі в баню. І тут у Сергія “шило в одному місці заграло… і став мій Сіренький козлик скакати і стрибати по всій кімнаті… і стрибнув прямо на відеокамеру мами Олени 🙁 Це була остання крапля… терпець мій урвався… Я Сергійка в оберемок і в баню…

Баня… Сергій заспокоївся… ніби все нормально… миємося, плещемся, кругом бризки. Сергунька періодично вигукує: “Ой, які друзки!!!” Це Сергійко так “бризки” назвав. Банний справа підходить до кінця, діточки чистенькі, білі, щічки розчервонілися… залишилося тільки обполоснутися і ми “готові”! На Сергійка знову напала “бесиловка”, в його бік сиплються одні попередження: обережно!.. обережно!.. обережно! І ось… пронизливий крик на всю округу 🙁 мій шалений козлик пхають пальці в гарячу воду 🙁 Ох… да уж… чарівне закінчення і так не простого дня! Швидко-швидко сунули руку в холодну воду… і тримали там довго-довго! Так порадила мама Лєна… Що б ми без неї робили!

Засипали, засунувши руку в воду, що була налита в кухлик і поставили біля ліжка Сергія… І сумно і смішно… Я прибираю кухлик, а Сергійко, вже в напівдрімоті, і усе шукає і шукає кухлик пальчиками… і заспокоюється тільки, коли знайде воду… 🙂

Ось і ще одна сторінка нашої енциклопедії перевертається… день був сповнений вражень і хороших, і не дуже. Навпечатлявшись, діти швидко заснули… міцним і солодким дитячим сном. Спокійної ночі, славні ви наші!

мама Юля

День шостий…

Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії... (частина 3)“А я давно вже не сплю, я раніше за всіх вставати люблю”….Ми прокинулися хоч і не рано (9 ранку), але найпершими. Снідаємо вдвох на веранді: я і Лизунька. Сидимо за столом, і не стільки їмо, скільки насолоджуємося протилежним берегом річки, і все тими ж птахами (таке видовище, безумовно, набриднути не може… дивись-дивись-дивись…)… Просто приголомшливо! Ви коли-небудь снідали в компанії справжніх самих живих пташок?! Уявляєте, сидимо ми з донькою за столом, а до нас на протилежну лавочку сідає пташка маленька, красива, коричнево-червона з білим чубчиком, і починає співати, анітрохи нас не боячись. Диво просто! Ні, ну пташки тут якісь ручні… Сидимо, млеем… А може, це сон і мені все це сниться? Вчора заснули то після 12… Та ні, не сон… мої сумніви розвіяла моя донечка, стрибає в захваті від пташки, від її пісні, і мало не грохнувшаяся з табуретки, злякавши тим самим маленьку пташку… Все наяву, і все як у казці. День почав!
ся, а разом з ним і відкрита нова сторінка нашої енциклопедії.

Все забуваю розповісти. Кропиви тут в селі, ну.. просто море. Та ще який кропиви, вище людського зросту вимахала. Але зіткнень між дітками і цієї великанской кропивою немає. Добре вони вивчили це суворе і корисна рослина. Мабуть, вистачило крокодилячих сліз Сережки у перший день, коли він влетів, як ураган, в густі зарості кропиви… Чим не урок? Урок! Так на користь…

Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії... (частина 3)Не втрималися від спокуси – поїхали ще раз на водосховищі, помилуватися, та відобразити краси на фотографіях. Там можна сидіти годинами – насолоджуватися, насолоджуватися, насолоджуватися хмарами, які відображаються в водної гладі, насолоджуватися берегом зі скельним обривом, який так і норовить (це тільки здається) впасти у воду, насолоджуватися будиночками, будинками, домищами, репортерами водосховище… а ще тут розводять рибу – форель, так от насолоджуватися, як вистрибує з води форель… Ось в такі місця треба їздити відпочивати :-))…

Дітки наші неподалік знайшли човен, природно залізли туди й “попливли”, горланячи на все горло: “По морях, по хвилях, нині тут, завтра там… “

Тут же, неподалік, знайшли місток, спорудили собі вудки… Затихли, зосередилися на рибі, рибалки наші юні…:-)

Далі ми вирішили проїхати на машині, помилуватися краєвидами природи і вікна. І тут я для себе зробила відкриття! Наші двох-трьох однорічні діти добре орієнтуються ось у такий гірничо-лісовій місцевості… Лізавета стала розповідати татові Дімі дорогу: зараз буде міст, а он там джерело з красивим будиночком, он там поворот, он там… Перегорнули ще одну красиву сторінку нашої енциклопедії…

Вечір, спека спала – ми бігом на річку. Вода прогрілася за день, сміливо можна купатися…”Від водички, від водиці, всі посмішками іскриться!” – згадує Лізавета віршик. Настрій відмінний – ми бігом у воду… Ух! Блаженство просто!

Моя донечка в черговий раз мене просто здивувала і порадувала (а то наша енциклопедія не тільки для дітей, я постійно відкриваю для себе у своїй Лизуньке щось нове) – безстрашна вона у мене, енергійна й відкрите – все добре, веселе і нове з радістю приймає. Так ось, мій скарб плавало перший раз у своєму житті у річці. Та ще як плавала! Це треба просто бачити :-). Знову ж горланячи все ту ж “По морях, по хвилях!”, і, роблячи круті повороти, бризки, Лізавета отримувала величезне задоволення від плавання у цій річці, це було видно по її мордашке… Чудо, а не дочка у мене! Сережка чомусь відмовився плавати, зате він біля берега з захватом будував кам’яні замки… Поки я дивилася на Сережку, моя красуня вже замерзла в прохолодній річці, я повертаю голову, а в неї зуби стукати початку, і так потішно виглядає… Варто Лізавета зубами “клак-клак”, а сама муркоче собі під ніс: “Я водяний, я водяний, ніхто не водиться зі мною…” Свого змерзлого “!
водяного” я ледве витягла з річки, так їй сподобалося….Але річка, є річка… зуби стукають, значить пора на берег – грітися і засмагати… Плавання розбудило в моїй красуні “жору-ненажеру”, прокинувся немереный апетит, і, ми повечеряли з великим задоволенням, поглинувши такий об’єм їжі, немов у їдальні нашої побувала зграя мамонтів…

Заснули швидко.. солодких снів вам, малявочки наші!….

мама Лєна

Продовження…

Мами Лена ([email protected]) і Юля ([email protected])

Особистий досвід