Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії… (частина 1)

67

Зміст:

  • День перший…
  • День другий…

Розповідають щасливі мами: Оля і Юля.

Десь далеко, далеко, далеко…. дуже високо, високо, високо….. є таке село… Узян називається.

У 150 км від Магнітогорська, в горах, на річці Білій є таке диво природи… Це мальовнича територія Башкирії прийняла до себе російська та прибалтійський люд. Назва села пішла від назви річки, яка там протікає… Узян. Село складається з двох частин, які розділяє величезна красиво водосховище. Жителі села – це засланці… Село заснована давно, ще при Демидові, який будував уральські заводи і був одним з перших уральських промисловців… Одна частина жителів Узяна – це засланці з усієї Росії, які були заслані в село, тут Демидов будував свій завод, тут засланці і оселилися в якості робочих… Інша частина – це засланці з Литви вже за часів Сталіна… Вже не знаю, що послужило причиною: чи насильницьке переселення, то казкове місце проживання, але люди тут гарні, згуртовані, просто незвичайні, дуже добрі, відкриті, усміхнені, на вулицях вітаються з усіма – знайомими і немає, запрошують в гості зайти, просто розмовляють на вулицях, пригощають дарами природи і парним молоком… Ми відразу закохалися в цих людей….Говір у них такий особливий, низький розтягнутий, як у казкових героїв. Село велика і процвітаюча, 1500 будинків налічується…

Дійові особи: мама Олена і мама Юля, їх дітки Лизаветка і Сережка, ну і тато Діма, звичайно, тато Женя залишився вдома (хоча і приїжджав до нас на вихідні, але про це – пізніше). Діти наші – погодки: Сережці – 3,5, Лизавете – 2,5.

…Літо 2002 вирішили провести там, вірніше нас туди запросили самі близькі друзі… Скажімо так: кавалер Сергій запросив дівчину Єлизавету Егеньевну (сама так себе частенько називає) на “дикий відпочинок”. Хіба можна встояти перед таким запрошенням? 🙂 Погодилися і сказали “Так”!……Ура! Літо належить просто запаморочливе :-)))

Як кажуть, ми любителі дикого відпочинку, “дешево, але сердито”, а якщо серйозно, то нічого краще не буває, і ні на які заморські штучки ми його не проміняємо. Як кажуть, кожному своє. Всі ми завзяті туристи – гори, річки, печери, довгі піші переходи, ночівлю під сосеночками, сніданок, обід, вечеря на багатті, а то і на катамарані – це все про нас. Є в цьому особливу чарівність. Природа дає потужний заряд позитивної енергії надовго, тому після такого відпочинку хочеться, як кажуть, “рвати і метати” :-), “Гори перевертати”! Людина і природа невіддільні одне від одного, ну а про те, що природа зберігає в собі безліч таємниць і говорити не доводиться…А для маленьких діток такий дикий відпочинок, далеко від цивілізації – це ж просто жива енциклопедія. Такий відпочинок поєднує в собі все саме корисне і все найприємніше!…Тому запрошення Сергія відпочити в Узяне ми прийняли з задоволенням.

Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії... (частина 1)Місце гарне, дике, без дарів цивілізації, готуємо самі, лікуємося самі. І це нас зовсім не лякає. До від’їзду залишився один тиждень. Пора збирати в путь-доріжку все найнеобхідніше: аптечку, їжу, одяг, іграшки.

Аптечка. Чому-то найстрашніше, для мене особисто, це кліщі, тому, проблема номер один – це дістати де-небудь засіб від цієї гидоти. Купили “Москітол-Антиклещ” (спрей), обробили верхній одяг, і готова захист на 10-14 днів). Дуже добре допоміг цей препарат, нам сподобалося. Друга неприємна проблема – це комарі. Укуси цих крилатих у моєї Лизаветы так роздуваються :-(, що цілий місяць шишки зберігаються. Ось для боротьби з комарами ми придбали “Аутан” (працює так само, як і “Москітол”), у справі нам теж сподобався. На спокійні ночі без надокучливого дзижчання під вухом купили “Raid” – всі спали спокійно, богатирським сном. Ще в аптечку поклали:

  • “Смекту”, активоване вугілля, “Бактисубил” (виявилося третім за своєю важливістю в нашому відпочинку);
  • Фурацилін, марганцівку, перекис водню, зеленку, йод, бинти, вату, лейкопластир і пластир бактерицидний (ох, теж все знадобилося… діти носилися як очманілі, падали – подряпини і садна лікували);
  • “Фенкарол” і “Кларитин”;
  • Жарознижуючий – “Нурофен”;
  • Градусник;
  • “Но-шпу”:
  • “Адріанол” (тизин), піпетки;
  • Тетрациклиовую і оксолінову мазь;
  • Суху мікстуру від кашлю, інгаліпт.

З іграшок взяли:

  • Книжки – на смак діточок. Взяли те, що діти самі поклали в рюкзак – чимало вийшло. Але всі читали. До речі, книжки – виявилися для нас рятівним кругом, коли бесиловка маленьких чортиків вже виливалася через край або коли засипали… Діти із задоволенням слухали, заспокоювалися і засипали.
  • Машини, лялька, м’яка іграшка – на смак діточок.
  • Комплект для малювання: альбом, фарби, пензлі, губка (малювали губкою веселку тощо) олівці, розмальовки, (малювали багато і розфарбовували теж,.. малювали будинки, біля річки, в городі,…)
  • “Розумні” іграшки: кубики і квадрати Нікітіна, конструктор з ковроліну, конструктор Такеші, доміно, лічильні палички К’єза (теж в усі і з захватом грали…).
  • Комплект на річку і в город: відро, лійка, лопата, граблі, формочки для піску.

День перший…

Так… неділя, 30 червня, ..10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1…Ех! Старт! Ура! Поїхали відпочивати… швидше-швидше на свіже повітря.. подалі від нашої екології :-(….

Моя заголосила, як тільки дядько Діма рушив з місця…

“Ми їдемо, їдемо, їдемо..” (Дійсно, ми – Сережка, Лизаветка, дві мами і один тато – майже багатоженець… ми з Юлею страшенно схожі… як помічають оточуючі незнайомці).

“В далекі краї…” (ох, далеко, далеко,….150 км від Магнітогорськ).

“Хороші сусіди, щасливі друзі…” (все вірно – сусідів, друзів краще не буває).

“Нам весело живеться, ми пісеньку співаємо…” (все так – співаємо, та на все горло).

“А в пісеньці співається про те, як ми живемо” :-)))

Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії... (частина 1)Для початку дуже весело…. Їхати довго, близько 3-х годин. Їдемо дуже весело і легко, як-то проблеми заколисування немає ні у кого, ми висунули мордахи у вікно, і просто балдеем від природи, і вітер приємно віє нам в обличчя….

Ааах! Привіт гори ось такої висоти!

Ааах! Привіт річки ось такої ширини!..

Співаємо-співаємо-співаємо, дивлячись у вікно, діти просто балдіють від пісень і від природи, і від самої їзди…

Доїхали на одному диханні, 3-х годин і не помітили… Дорога така у нас гарна: гори змінюються рівнинами, луками, полями, тут же непрохідний ліс… Краса! То набігають хмари, то ясне небо….Сергій, дивлячись на гори, констатує факт: “Ух! Дивіться, які купи!” А Лізавета в машині запитує: “Мам, а де у машини бензин?”, я показую: “Он там” На що Лізавета не забарилася відповісти: “Аааа, у хвості, значить…” Ось так ми на відпочинок поїхали в хвостатої машині :-))…

Приїхали!!! Вистрибнули з машини, і, просто потонули в ароматі повітря. Повітря просто неймовірний – прямо голова закрутилася, п’янкого повітря-чисте….

мама Лєна

День другий…

Прокинулися рано. Погода поки що не радує, так і гаразд! У нас веселий настрій, ми зібралися на водосховищі… По дорозі весело співали пісеньки та розповідали вірші. Йшли, йшли, йшли і нарешті прийшли. Озеро (як назвали дітки водосховище) прямо заворожило своєю красою. Подивилися на водоспад, на вируючу воду, краса-а-а….

На зворотному шляху дітки так втомилися, що ноги ледве йдуть… заплітаються. Та й не тільки діти втомилися, ми теж. Сергійко під час прогулянки – “Мама, дивись яка пироженка“… Мама – “Яка пироженка? Де?” Сергійко з розумним виглядом відповів “Так он там пироженка!” і показав на величезний стіг сіна :-))

мама Юля

Після “сончаса” ми облюбували сільську віз. Така вона незвичайна, плетені з лози, як з казки тільки що виїхала, нам міським таке все в дивину, а дітям і поготів… Лизунька вивчає з Сережкою це незвичайне для них засіб пересування і співає-муркоче красиву пісеньку “Лиииишь зелена карееета, мчить, мчить в височині, в сріблястому тиші…” На красиву пісеньку прибігли сільські дітки, познайомилися з нашими, і теж, мабуть, підхопили азарт наших, грали в цьому возі разом…

Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії... (частина 1)Місцева собачка Тузик просто зачарував Лизавету: по-селянськи брудний пес весело махає хвостом при вигляді маленької дівчинки. Ну, а вона вже намагається: гладить, грає, здуває з нього порошинки (в прямому сенсі цього слова), годує його, та пес не залишається в боргу – простягає лапу незнайомій дбайливому дитині :-).

Гуляємо… Всіх побачили: баранці, гуски, півні, кури, свині, корови, коні….Тваринна сторінка енциклопедії виходить.

А зараз сидимо за столом і їмо фрукти. Сергій: “Ліза, я тебе люблю!” Ліза: “І я тебе люблю!” :-))))) Такі потішні дітки, добре ладнають.

Післяобідній час, прохолодно. Ми сидимо біля річки, на камінцях. Просто казкова обстановка… Небо розділилися порівну на дві частини: з одного боку свинцеві хмари, з іншого – просто невимовної краси блакитне небо. На протилежному березі – різкий підйом вгору, схил весь в могутніх, смарагдового кольору сосни і ялини. Тиша, спокій, неначе ми у раю (хоча хто знає? 🙂 як там), поруч ґелґочуть гуси. Гуси, дуже схожі на лебедів, ймовірно, з-за своєї сліпучої білизни… Тишу порушує величезна птах – яструб, що злетіла з могутньою сосни. Птах ширяє в повітрі, крила здаються незвичайно величезними, птах завмирає над річкою… полювання почалося! Ось це видовище!!! Наші маленькі чоловічки сидять з відкритими ротами, і ніби не дихають, боячись злякати птаха-велетень. Птах порушує гладь води, пірнає і дістає рибу. І через мить дійство повторюється….

Відкрийте для своєї дітки сторінки живої енциклопедії... (частина 1)Ось вони, сторінки живої енциклопедії. Хіба можна про це дізнатися та побачити в місті?!

Сьогодні грали в “бабаежку”, спочатку прочитали казку “Баба Яга” – як не дивно, ця книжка запала обом малюкам, і після прочитання вони знайшли десь у дворі величезну мітлу, на якій і “літали” наші “бабаежки” маленькі… зі “страшними” улюлюканиями і завиваннями…

Комарів немає!!! Вірніше, вони є, але нас не дістають – Аутан і Москітол, мабуть, діють.

“Хмари – білогриве конячки, хмари, що ви мчитеся без оглядки?”

Сидимо вчотирьох – дві мами і дітки, роздивляємося симпатичні хмари і придумуємо на що або на кого вони схожі: собачка, будиночок, метелик, груша, автомобіль… Прибіг до нашого колоді Тузик – ми його бубликом погодували. Сільські собаки не особливо розпещені їжею, тому коли кидаємо шматочок бублика, Тузик вправно ловить, не зронивши ні крихти :-)) Зате Лізавета моя радіє своїй влучності, як ніби це вона такою снайпер-олімпійський чемпіон, а не собачка вміла…”Мама! Я потрапила прямо в рот собачку!” – радіє Лизунька… А Сережка бігає поруч і співає на все село: “Літо – це маленьке життя!…..тихо проростає на щоці поросль…” :-))))))….

Поки ми сиділи біля річки, захопившись хмарами і Тузиком, д. Діма наловив малесенькій рибки. І наші дітки відкрили нову сторінку енциклопедії: вони стали “диво-рибалками” – дітки ловили рибок за хвіст, і верещали від захвату, коли рибки викручувалися з дитячих ручок,… шубовсть! знову у воду. А щоб знову піймати рибок, чимало попрацювати треба…. і дітки старалися, працювали :-))…а рибки бризкали діточок і всім було весело ….

мама Лєна

Продовження…

Мами Лена ([email protected]) і Юля ([email protected])

Особистий досвід