Один день з життя працюючої мами

44

Те, про що я зараз напишу, напевно, багатьом знайоме. Але все-таки…

Мій робочий день починається о 5.30-6.30 ранку. Залежно від пробудження моєї доньки. Мене будить вимогливе “щебетання” Альонушки. Насилу відкриваючи очі, я біжу на кухню, щоб поставити воду для суміші. Поки що підігрівається вода, я біжу у ванну для швидких ранкових процедур. Виходячи, чую вже більш наполегливе вимога. Знову біжу на кухню, готую суміш, ставлю охолоджувати і – до Альони. Вмиваємося, миємо ручки, переодеваем памперс. Суміш охолола. Годую. На протязі всього, що відбувається я чую солодке посопування чоловіка. Починаю злитися на нього. Думаю, ось він спить, а я вже на ногах. На годиннику 7.00. Саджу Олену в стілець, і починаю готувати сніданок. В 7.30 пробуджується “старший” дитина. Залишаю йому Олену і біжу на молочну кухню. Прибігаю, сідаємо снідати. Тут з’ясовується, що сорочку, яку тато захотів вдягнути, потрібно терміново погладити. На годиннику 8.15. Тут починаються “гонки по вертикалі”, оскільки до виходу на роботу залишається 30 хвилин.

Тато наш благополучно відбув на роботу. Ось я готова. Стою біля дверей в очікуванні бабусі або няні. Нарешті, хтось приходить. Даю вказівки на день і мчу. Прибігаю до машини і виявляю, що машина не заводиться. Шукаю у дворі кого-небудь, щоб мені допомогли. Благо з цим проблем немає. Їду на роботу. Весь шлях я “матюкаю” “чайників”, пішоходів і прокляті пробки. Вриваюся в офіс. На годиннику – 10.03. Розумію, що запізнилася. Настрій вже на нулі. Працюю без зупинки до 18.00.

Розумію, що просто зобов’язана зробити все, т. к. затримуватися не можу. На зворотному шляху залітаю в найближчий супермаркет. Ношуся по рядах як “метеор”. Прилітаю додому. Вислуховую голосіння бабусі, про те, як вона втомилася, що Олена какал 7 разів, що погано їла і т. п. На годиннику 19.30-20.00. Починаю готувати вечерю. У цей час намагаюся провести благотворно час з Оленою. Читаю їй книжки, граю і т. п. Час 20.45-21.00. Тата немає. Купаю Олену, точніше більше купаю себе, ніж її. Кладу спати. На остаточний “засып” іде 30 хвилин. Біжу на кухню, продовжувати готувати вечерю. “Старший” приходить до 22.00. Сідаємо вечеряти. В 23.00 потрібно годувати Олену. О 23.30 я мию посуд, стерилизую Аленушкины пляшки і соски. І ось 00.00. Розумію, що все, настав блаженство. Лізу в душ. Роблю манікюр, всякі маски і т. п. Роблю це не для краси, а для душі. Відпочиваю я так.

Настає час відбою. На годиннику 01.00.

P. S. Хочу, щоб ця розповідь розцінили, як реалістичний день. Я не скаржуся, а просто ділюся. Причому впевнена, що непрацюючим мамам ще важче. Здоров’я вам і щастя, милі 7-яні.

Мальцева Тетяна (Таня), [email protected]

Особистий досвід